Моховик тріщинуватий, строкатий моховик

Серед моховиків є один, якого впізнають з першого погляду за дуже характерною рисою: його шапка з віком укривається сіточкою тріщин, наче пересохлий ґрунт. Це моховик тріщинуватий (Xerocomellus chrysenteron), якого в народі часто звуть строкатим моховиком.

Він поширений, їстівний і дуже впізнаваний. Розберемо, як його відрізнити, чому тріскається шапка, де його шукати й чим він добрий на кухні.

Як його впізнати

Головна прикмета тріщинуватого моховика в самій назві: потріскана шапка.

• Шапка бура, сіро-бура або оливкова, суха й оксамитова, з віком укривається сіточкою тріщин.
• У глибині тріщин часто прозирає рожевувата або червонувата м'якоть, що й робить шапку «строкатою».
• Трубчастий шар великопористий, жовтий або зеленкувато-жовтий.
• М'якоть жовтувата, на зрізі помітно синіє, особливо в ніжці.

Саме поєднання потрісканої шапки з рожевиною в тріщинах і виразного посиніння на зрізі дає змогу впевнено назвати цей вид.

Чому шапка тріскається

Тріщини на шапці це не хвороба й не ознака зіпсутого гриба, а природна властивість виду.

Поверхня шапки в тріщинуватого моховика суха й тонка. Коли гриб росте, а особливо в сухішу погоду, ця поверхня не встигає розтягуватися й тріскається, оголюючи світлішу м'якоть під собою.

Тому потріскана шапка це норма, а не привід викидати гриб. Молоді екземпляри тріскаються менше, старі більше. На їстівність це не впливає.

Де і коли його шукати

Тріщинуватий моховик любить мох і світлі ліси, як і його родичі.

• у мішаних лісах, де хвойні дерева сусідять із листяними;
• у хвойних лісах і соснових борах на мохових ділянках;
• у листяних лісах, на узліссях, галявинах, уздовж стежок і на порослих мохом схилах.

Сезон у нього довгий, з червня по жовтень. Він один із найчастіших моховиків і трапляється масово, особливо після теплих літніх дощів.

Чим він добрий на столі

Тріщинуватий моховик їстівний, та поступається зеленому щільністю. М'якоть у нього м'якша й водянистіша, тож гриб швидко старіє.

Його смажать, варять і додають у грибні страви разом з іншими грибами. Для маринування й сушіння він підходить гірше, бо розкисає й сильно темніє через посиніння.

Для столу беруть передусім молоді міцні гриби з ще пружною м'якоттю. Старі екземпляри з обвислою губкою краще лишити в лісі. Схожий пороспоровий моховик теж має тріснуту шапку, але обидва їстівні, тож помилка не страшна.

Єдиний неприємний двійник серед моховиків це пекучий перцевий гриб із червонуватими порами. Коли саме виходити по моховики, підкаже наш грибний радар: він показує, коли волога й тепло складаються вдало для появи грибів.

Джерела

• «Визначник грибів України» (Київ, видавництво «Наукова думка»).
• Xerocomellus chrysenteron у базі GBIF, глобальна база даних про біорізноманіття.
• Xerocomellus у базі MycoBank, міжнародна номенклатурна база грибів.
• Xerocomellus chrysenteron у Вікіпедії.