Артоміцес коробчастий чи Геріцій гребінчастий

Справжньої шапки немає. Плодове тіло кораловидне, кущувате, заввишки від 4 до 10 сантиметрів, складається з численних висхідних розгалужених гілочок. Найприкметніша риса — верхівки гілок, що несуть дрібні коронкоподібні чашечки з кількома зубчиками-вістрями по краю, мов крихітні віночки. Колір замолоду білий, кремовий чи блідо-вохристий, з віком жовтіє, а від дотику й старіння буріє.

Справжньої шапки немає. Плодове тіло являє собою суцільну округло-подушкоподібну масу від 5 до 25, зрідка до 40 сантиметрів у поперечнику, прикріплену до стовбура короткою основою. З нижнього й переднього боку донизу звисають численні щільні м'які голки-шипи завдовжки від 1 до 5 сантиметрів і довші, мов борода чи грива. Колір замолоду чисто-білий, з віком кремовий, жовтуватий, а в старості буруватий. Біла «борода» з довгих голок робить гриб ні на що не схожим.

Гіменофор гладенький, розташований по всій поверхні гілочок. Спори утворюються на зовнішній поверхні розгалужень, без пластинок чи трубочок. Споровий порошок білий. Характерні коронкоподібні зубчасті верхівки гілок — ключова діагностична ознака, що відрізняє цей гриб від інших кораловидних.

Гіменофор представлений довгими звисаючими голками-шипами, на поверхні яких утворюються спори. Пластинок чи трубочок немає. Споровий порошок білий. Довгі м'які голки, зібрані в суцільну бороду (а не на розгалужених гілках, як у коралоподібного геріція), — ключова діагностична ознака виду.

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до деревини коротенькою спільною основою, від якої віялом розходяться гілочки. Основа білувата, інколи з повстистим міцелієм. Уся конструкція пружна й доволі тверда, мов крихкий кущик.

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до деревини короткою бічною основою. Уся маса досить щільна й пружна замолоду, з віком стає крихкою, а голки — ламкими. Через ріст високо на стовбурах гриб нерідко помічають лише знизу, як білу пухнасту подушку на старому дереві.

М'якоть біла, пружно-волокниста, доволі тверда. У молодих грибів смак м'який із виразною перцевою чи їдкуватою ноткою, що з віком посилюється до гіркоти. На зрізі колір майже не змінюється, лише старі плодові тіла загалом жовтіють і буріють. Для столу годяться тільки молоді світлі екземпляри.

М'якоть біла, ніжна, пружно-волокниста, на зрізі кольору не змінює. Смак приємний, делікатний, а текстура нагадує крабове чи омарове м'ясо, за що гриб особливо цінують кухарі. З віком, коли плодове тіло жовтіє, м'якоть гіркне й твердне, тож для столу обирають лише молоді білі екземпляри.

Запах слабкий, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за кораловидною формою з коронкоподібними зубчастими верхівками гілок та ростом на мертвій листяній деревині.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за унікальною білою подушкою з довгою бородою звисаючих голок та ростом на стовбурах старих листяних дерев.