Як відрізнити мухомор цитриновий від блідої поганки

Шапка блідої поганки 5–15 см у діаметрі. У молодих грибів напівкуляста, з часом стає плоско-розпростертою.

Колір варіює від оливково-зеленого і жовтаво-зеленого до сіруватого і майже білого — це і ускладнює діагностику. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка слизька, з характерним радіальним малюнком темніших волокон, що розходяться від центру. Край шапки рівний, без смуг.

Шапка 5-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична, з часом стає опукло-плоскою. Колір блідо-жовтий, лимонно-цитриновий, кремово-жовтий, у центрі ледь темніший. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь слизька. На шапці часто великі білуваті або сіруваті плівчасті латки — залишки загального покривала (вольви), які прилипли під час росту. Край шапки гладенький.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки часті, тонкі, вільні — не прикріплені до ніжки. У молодих і зрілих грибах вони залишаються чисто білими — це критична діагностична ознака.

Жодного відтінку рожевого, кремового або вохряного, як у справжніх печериць. Простір між пластинками і ніжкою чітко виражений. Покривало біле, плівчасте, повністю закриває гіменофор у молодих екземплярів.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий.

Ніжка струнка, 7–15 см заввишки і 1–2 см завтовшки. Циліндрична, до основи розширена в характерну булавоподібну бульбу, оточену плівчастою вольвою-чохлом — головною діагностичною ознакою.

Колір біло-зеленавий, нерідко зі змієподібним візерунком слабких смужок. У верхній третині — добре розвинене звисаюче біле кільце з рештками велюму. Поверхня нижче кільця ледь луската.

Ніжка 6-10 см заввишки, 1-1,5 см у товщину, циліндрична, з вираженою бульбоподібною основою (схожою на цибулину). Колір білий до жовтуватого. У верхній частині — біле плівчасте кільце. В основі — вольва у вигляді ободка на цибулині (а не мішечком, як у білого смердючого).

М'якоть біла, на зрізі кольору не змінює — і це підступно: жодна з безпекових ознак, на які звикли орієнтуватися грибники, тут не спрацьовує. М'якоть тонка, ламка в шапці, м'ясиста в основі ніжки.

Не змінює кольору при контакті з повітрям ні через хвилину, ні через годину. Жодна «ласкаво-біла м'якоть» не повинна заспокоювати — саме у білій м'якоті блідої поганки концентрація аманітинів максимальна.

М'якуш білий до блідо-жовтого. На зрізі кольору не змінює. Запах виразний, з нотою сирої картоплі або редьки — діагностична ознака виду.

Запах свіжого гриба слабкий і непомітний, у молодих екземплярів — майже відсутній. У зрілих з'являється легкий нудотно-солодкуватий тон, схожий на запах прив'ялого меду або несвіжого тіста.

Цей аромат не настільки виразний, щоб попередити недосвідченого збирача. На відміну від інших отруйних мухоморів (червоного, пантерового), бліда поганка не має різкого хімічного запаху — і це ще одна підступна риса. Сильніший аромат з'являється тільки в гнилих екземплярах.

Виразний картопляно-редьковий, з нотою сирої картоплі, редьки або вологого підвалу. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями. Найважливіша діагностична ознака виду.