Як відрізнити гігрофор жовтувато-білий від мухомора білого смердючого

Шапка 4-8 см (молоді — 4-5 см), спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з невеликим горбком. Колір білий або кремово-білий, з ледь жовтуватим відтінком, особливо в центрі. Поверхня волога І слизька у вологу погоду — товстий шар прозорого слизу. У суху — підсихає, стає гладкою.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опуклою до плоскої. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком набувають кремового відтінку. Споровий порошок білий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Контраст з мухоморами роду Amanita секції Phalloideae: пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба.

Ніжка до 10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або до основи звужена. Колір білий, поверхня слизька у вологу погоду, з білим борошнистим нальотом у верхній частині. Усередині порожниста. Кільця немає.

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

м'якуш білий, щільний у молодих, з віком стає водянистим. На зрізі кольору не змінює. Слабкий грибний смак, не виражений.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює (на відміну, наприклад, від печериці, що рожевіє і темніє). Запах поступово стає неприємним, з ноткою застарілої картоплі або хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

Слабкий грибний запах, ледь приємний. Деякі джерела описують відтінок мигдалю або смоли. Смак невиражений, м'який.

Слабкий неприємний з ноткою старої картоплі, хлору або риби — особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.