Як відрізнити гігрофор золотистий від мухомора білого смердючого

Шапка 2-8 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта з широким горбком. Колір білий або кремово-білий, з виразним жовтим краєм — це характерна ознака. Поверхня вкрита дрібним білуватим або жовтуватим пушком (звідси «волосиста»). У вологу погоду — слабко слизька.

Шапка 5-12 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до яйцеподібної, з часом стає опуклою до плоскої. Колір повністю білий, кремово-білий, у центрі ледь жовтуватий у старого гриба. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Без лусочок, без бородавок, без покривала на дорослій шапці (на відміну від мухомора червоного або цезаревого).

Пластинчастий гіменофор. Пластинки рідкі, товсті, низхідні на ніжку (типова ознака роду). Спочатку білі, з віком стають жовтуватими, особливо краї — золотисто-жовті. Споровий порошок білий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білі, вільні (не приросли до ніжки), помірно часті. Споровий порошок білий. Контраст з мухоморами роду Amanita секції Phalloideae: пластинки завжди білі і вільні, навіть у дорослого гриба.

Ніжка 5-8 см заввишки, 0,8-1,5 см у товщину, циліндрична. Колір білий, у верхній частині — характерний пояс з жовтих зернистих включень, ніби посипана манною крупою (це і дало назву «золотистий»). Поверхня суха, без слизу. Кільця немає.

Ніжка 8-15 см заввишки, 1-2 см у товщину, циліндрична, довга, тонка, у основі з мішечковидною вольвою (залишком загального покривала, схожий на яєчну шкаралупу). Колір повністю білий. У верхній частині — біле плівчасте кільце, у молодого — щільне, у старого може зникнути. Поверхня ніжки часто з тонкими білими пластівчастими лусочками-волокнами.

м'якуш білий, щільний, з характерним ароматом. На зрізі кольору не змінює. Текстура пружна — добре переносить смаження і тушкування.

М'якуш щільний, повністю білий. На зрізі кольору не змінює (на відміну, наприклад, від печериці, що рожевіє і темніє). Запах поступово стає неприємним, з ноткою застарілої картоплі або хлору — звідси і епітет "смердючий". У молодого гриба запах ще слабкий, тож на нього не варто покладатись як на єдину ознаку.

Виразний приємний грибний запах. Деякі джерела описують з відтінком смоли або деревини. Смак м'який, приємно-грибний.

Слабкий неприємний з ноткою старої картоплі, хлору або риби — особливо у старого гриба і при пошкодженні м'якуша. Не діагностичний для безпеки: запах розкривається лише через певний час, а кошикування і смертельне отруєння можуть відбутись з молодим грибом без виразного запаху.