Глива ріжковидна чи Глива рожева

Капелюшок до 15 см у поперечнику, воронкоподібний з глибоко увігнутим центром — це характерна риса виду (звідки і назва «cornucopiae» — «ріг достатку»). Колір білуватий у молодих, з віком стає кремово-бурим або охряним. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка липка. Краї часто хвилясті, інколи нерівно роздерті.

Шапка глеви рожевої невелика — від 2 до 6, зрідка до 10 сантиметрів у діаметрі. Форма її віялоподібна, язикоподібна чи лопатева, з тонким, нерідко хвилястим краєм. Поверхня гладенька чи ледь оксамитова, суха, матова. Забарвлення — головна окраса виду: яскраво-рожеве, кораловe чи лососеве у молодих грибів, що з віком блякне до блідо-рожевого й кремового. Грибочки зростаються щільними ярусними пучками.

Пластинки сильно спускаються по ніжці і утворюють характерну сітку («анастомози») у нижній частині ніжки — пластинки переплітаються між собою, як павутиння. Колір білий, з віком кремовий. Споровий порошок білий або блідо-фіолетовий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки рожеві чи рожево-кремові, у тон шапки, доволі часті, помітно спускаються по короткій ніжці або збігають до місця прикріплення. Споровий порошок блідо-рожевий чи бузковий. Рожеві низхідні пластинки роблять цей вид легко впізнаваним серед гльов.

Ніжка присутня завжди (на відміну від звичайної гливи, де часто майже зливається з капелюшком), 3–12 см заввишки, 1–2 см завтовшки. Інколи розгалужена, центральна або злегка ексцентрична. Біла, у дозрілих кремова. У старих жорстка і волокниста.

Ніжка коротка або майже непомітна, зазвичай бічна чи ексцентрична, рожево-білувата, нерідко кілька грибів зростаються спільною основою в один пучок. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. М'якоть ніжки жорсткіша за шапку, тож у їжу беруть переважно шапки.

М'якуш білий, у молодих пружний, з віком стає жорсткішим, особливо у ніжці. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура нагадує звичайну гливу, але трохи щільніша і пружніша.

М'якоть тонка, ніжна, рожевувата чи білувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, приємний, що при підсмажуванні декому нагадує бекон чи морепродукти. Через тонкість для столу обирають молоді шапки. Під час готування яскравий рожевий колір майже зникає.

Запах характерний — поєднання анісової і борошнистої нот, з ледь помітною грибною основою. Сильніше у молодих екземплярах. Смак м'який, з ноткою лісного горіха.

Запах приємний, грибний, у свіжих грибів дещо солодкуватий. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають насамперед за яскравим рожево-кораловим кольором шапок, ростом щільними пучками на листяній деревині та рожевими низхідними пластинками.