Лійочник трубковидний чи Лисичка чорна

Шапка лійочника трубковидного невелика — від 1 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібною з глибокою порожниною в центрі, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерідко надірваним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення жовто-буре, сіро-коричневе чи темно-вохристе, у центрі темніше. Лійкоподібна форма з наскрізною порожниною — характерна ознака виду.

Плодове тіло воронкоподібне або трубчасте, 3–10 см заввишки і 2–6 см у діаметрі, без чіткого розмежування шапки і ніжки. Зовнішня (верхня) поверхня темно-сіра або чорнувато-бура, злегка лускувата. Край хвилястий або нерівно-лопатевий.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, рідкими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що збігають по ніжці. Колір їх спершу сірувато-жовтий чи попелясто-сірий, із сизим відтінком. Споровий порошок білуватий чи блідо-кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість справжніх пластинок — родова ознака лисичкових.

Гіменофор на зовнішній поверхні плодового тіла — гладкий або злегка зморшкуватий, без справжніх пластинок або псевдопластинок. Забарвлення сіре або сизувате, пилуватий наліт від спор. Ця ознака відрізняє від гіменофору справжніх лисичок.

Ніжка тонка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, порожниста, сполучена з порожниною шапки. Її визначальна риса — яскраво-жовтий чи жовто-вохристий колір, за який гриб і прозвали жовтоногою лисичкою. Поверхня гладенька, інколи трохи сплющена чи борозенчаста. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у лійкоподібну шапку.

Ніжки у класичному сенсі немає — плодове тіло являє собою суцільний конус-трубку. Нижня частина звужена, порожниста всередині, вся конструкція наскрізно відкрита зверху донизу. Колір сіруватий або буро-чорний.

М'якоть тонка, еластична, жовтувато-сіра, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, з характерною ледь перцевою ноткою, особливо помітною у сирому грибі. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а в сушеному вигляді розкривається найповніше.

М'якоть дуже тонка, крихка, сіра або чорнувата. Смак ніжний, приємний, злегка горіховий. При сушінні концентрується, набуваючи насиченого інтенсивного смаку, схожого на трюфель.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний. Під час сушіння аромат посилюється й стає насиченим. При визначенні спираються насамперед на лійкоподібну порожнисту шапку, жилкоподібний сіро-жовтий гіменофор та яскраво-жовту порожнисту ніжку.

Запах ненав'язливий, приємний, злегка квітково-лісовий у свіжих грибів. При сушінні аромат різко посилюється і набуває глибокого, землистого, трюфелеподібного характеру. Саме це робить сушену лисичку чорну цінним кулінарним інгредієнтом.