Лійочник трубковидний чи Лисичка сіра

Шапка лійочника трубковидного невелика — від 1 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібною з глибокою порожниною в центрі, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерідко надірваним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення жовто-буре, сіро-коричневе чи темно-вохристе, у центрі темніше. Лійкоподібна форма з наскрізною порожниною — характерна ознака виду.

Шапка лисички сірої невелика — від 1,5 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-увігнута, з віком розкривається у глибоку лійкоподібну форму, часто з порожниною, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерівним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення темне — від чорно-бурого та сіро-чорного у вологу погоду до попелясто-сірого й сіро-коричневого у суху. Темний колір та лійкоподібна форма роблять гриб схожим на маленький ріжок.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, рідкими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що збігають по ніжці. Колір їх спершу сірувато-жовтий чи попелясто-сірий, із сизим відтінком. Споровий порошок білуватий чи блідо-кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість справжніх пластинок — родова ознака лисичкових.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх темно-сірий чи попелясто-сірий, із сизим нальотом від спор. Споровий порошок білуватий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Ніжка тонка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, порожниста, сполучена з порожниною шапки. Її визначальна риса — яскраво-жовтий чи жовто-вохристий колір, за який гриб і прозвали жовтоногою лисичкою. Поверхня гладенька, інколи трохи сплющена чи борозенчаста. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у лійкоподібну шапку.

Ніжка коротка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, доволі тонка, нерідко порожниста й сполучена з порожниною шапки. Колір її сірий, у тон шапки чи трохи світліший, біля основи інколи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи ледь оксамитова. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у шапку без різкої межі.

М'якоть тонка, еластична, жовтувато-сіра, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, з характерною ледь перцевою ноткою, особливо помітною у сирому грибі. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а в сушеному вигляді розкривається найповніше.

М'якоть тонка, ламка, сірувата чи сіро-бура, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а особливо цінується у сушеному вигляді.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний. Під час сушіння аромат посилюється й стає насиченим. При визначенні спираються насамперед на лійкоподібну порожнисту шапку, жилкоподібний сіро-жовтий гіменофор та яскраво-жовту порожнисту ніжку.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний, дещо слабший за виразний аромат золотистої лисички. Під час сушіння аромат посилюється й стає схожим на запах чорного ріжка. При визначенні спираються насамперед на темну лійкоподібну шапку, жилкоподібний сірий гіменофор та порожнисту ніжку.