Маслюк модриновий чи Маслюк порожнистоногий

Капелюшок 4–10 см (інколи до 15), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний, у старих майже плоский. Колір яскраво-жовтий, лимонно-жовтий, золотисто-помаранчевий, рідше іржаво-коричневий. Поверхня дуже клейка і блискуча — у вологу погоду буквально лакована. Шкірка легко знімається і часто розтягується смужками.

Шапка маслюка порожнистоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої, інколи з невеликим горбком. Поверхня — головна відмінність від інших маслюків: вона суха, повстисто-лускато-волокниста, не слизька, нерідко з рештками покривала по краю. Забарвлення жовто-буре, рудувато-коричневе чи каштанове, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками.

Гіменофор трубчастий, спочатку приростає до ніжки, потім із виїмкою. Молодий — жовтуватий, потім сірувато- або оливково-жовтий. Пори дрібні, кутасті. При натисканні рожевіють, потім коричневіють — характерна реакція. У молодих грибів закриті жовтуватим плівчастим покривалом.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий. Великі кутасті низхідні пори вирізняють цей вид з-поміж дрібнопорих маслюків. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка 4–12 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична або трохи розширена донизу. Угорі — жовта, нижче кільця — коричнювата, з дрібними іржавими крапками. Кільце біле або жовтувате, плівчасте, швидко руйнується — у дозрілих грибів його часто немає або лишається лише вузька смужка.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, її визначальна риса — порожнина всередині, особливо помітна у зрілих грибів, що й дала назву виду. У верхній частині ніжки є помітне волокнисте кільце — слід від покривала; вище кільця ніжка жовтувата, нижче — буро-руда, у тон шапки. Вольви немає. Поєднання сухої лускатої шапки, порожнистої ніжки з кільцем та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

М'якуш жовтий, м'який, водянистий у дозрілих грибів. На розрізі у капелюшку злегка рожевіє, у ніжці іноді трохи зеленіє. Текстура слизько-волокниста.

М'якоть білувата чи блідо-жовта, доволі м'яка, на зрізі кольору майже не змінює або ледь жовтіє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні екземпляри. На відміну від слизьких маслюків, суха шапка не липне й не потребує знімання шкірки.

Запах слабкий, грибний, з ледь помітною смолистою нотою. Смак м'який, без гіркоти.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на суху лускату буру шапку, великі низхідні жовті пори, порожнисту ніжку з кільцем та незмінний зв'язок із модриною.