Моховик оксамитовий чи Моховик пороспоровий

Шапка моховика оксамитового сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня суха, оксамитово-тонковолокниста, у молодих грибів вкрита характерним сизим восковим нальотом, ніби притрушена інеєм. Забарвлення темне — каштаново-буре, червонувато-коричневе чи темно-шоколадне; з віком наліт зникає, а на поверхні можуть з'являтися дрібні тріщинки, крізь які прозирає рожевувата м'якоть.

Капелюшок до 8 см, у молодих грибів плоско-опуклий, у дорослих часто з характерними радіальними і поперечними тріщинами на поверхні (як у моховика потрісканого). Колір варіює: бежевий, тьмяно-коричневий, оливковий, інколи з рожевим відтінком у тріщинах. Поверхня матова, тонко-волокниста.

Гіменофор трубчастий. Трубочки доволі довгі, з відносно широкими кутастими порами, лимонно-жовтого чи золотисто-жовтого кольору, з віком оливково-жовті. При натисканні чи пошкодженні пори синіють, набуваючи синьо-зеленого відтінку. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий, з невеликою виїмкою біля ніжки. Колір лимонно-жовтий, у дозрілих оливково-коричневий. Пори дрібні, кутасті, 0,2–0,5 мм. При натисканні швидко синіють.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, доволі струнка, нерідко звужена донизу. Колір її жовтуватий угорі та червонувато-рожевий чи буро-червоний донизу, з тонким червонуватим волокнистим рисунком. При натисканні поверхня може синіти чи буріти. Вольви та кільця немає. Червонуваті тони ніжки разом із темною нальотистою шапкою вирізняють цей вид.

Ніжка 3–8 см заввишки, 0,5–1,5 см завтовшки, циліндрична, тендітна. Колір оливково-жовтий у верхній частині, з червонуватими або помаранчевими плямами або зонами знизу. У основі темніє до коричневого.

М'якоть блідо-жовта чи лимонна, під шкіркою шапки нерідко рожевувата, у ніжці жовто-червонувата. На зрізі та повітрі вона помітно, хоча й не дуже сильно, синіє, набуваючи синьо-зеленкуватого відтінку, а потім блякне. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні гриби.

М'якуш блідо-лимонно-жовтий у капелюшку, хром-жовтий у верхній частині ніжки. На розрізі синіє, особливо у трубочках і у ніжці — це нормальна реакція. Текстура водяниста, у дорослих ватна.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну оксамитову нальотисту шапку, жовті синіючі пори, червонувату ніжку та зв'язок із буком чи дубом.

Запах слабкий, грибний, без виразних нот. Смак м'який, нейтрально-водянистий.