Опеньок літній чи Опеньок товстоногий

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою до плоскої з помітним низьким горбочком. Колір двоколірний: у вологу погоду — центр темно-каштаново-бурий, край світло-вохряний; у суху — навпаки. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизька. Шкірочка легко знімається.

Шапка опенька товстоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої. Поверхня вкрита дрібними тонкими волоконцями-лусочками, особливо в центрі, у вологу погоду гладшає. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи вохристе, у центрі темніше; край світліший, нерідко з рудуватим відтінком. У суху погоду колір помітно блякне.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — світло-бежеві, кремові, з віком темніють до бурих, шоколадно-бурих через дозрілий спорий порошок. Споровий порошок бурий до іржаво-бурого. У молодого пластинки прикриті білуватим частковим покривалом.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-рудих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом зі слабким павутинистим кільцем допомагають упізнати цей вид.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, часто вигнута. Двоколірна: у верхній частині (над кільцем) — гладенька, світло-вохряно-кремова. У нижній частині (під кільцем) — бурувато-чорна, з виразними бурими лусочками-зубчиками, що стирчать назовні. Кільце вузьке, плівчасте, бурувате, у молодого помітне, у старого може зникнути.

Ніжка — найприкметніша риса виду: циліндрична, з помітно потовщеною, бульбоподібною основою, заввишки від 5 до 12 сантиметрів. Угорі вона жовтаво-бура, донизу світліша. Кільце слабке, павутинисто-плівчасте, жовтувате, нерідко швидко зникає, залишаючи лише волокнистий поясок. Саме здута основа ніжки й дала грибові народну назву «товстоногий». Вольви немає.

М'якуш мʼясистий у шапці, тонкий у ніжці, кремово-білий до бурувато-кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах і смак приємні грибні, з ноткою горіхів.

М'якоть білувата, у шапці доволі тонка, у ніжці волокниста. На зрізі кольору майже не змінює. Смак сирої м'якоті їдкуватий, тож гриб обов'язково добре відварюють перед уживанням, після чого смак стає м'яким. Якість м'якоті дещо нижча, ніж в осіннього опенька, тож для столу обирають молоді шапки.

Приємний грибний з ноткою горіхів. Без хімічних або борошнистих відтінків — це додаткова діагностична риса проти галерини, що має слабкий борошнистий запах.

Запах слабкий, приємний, дещо солодкуватий, інколи з сирним відтінком. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на бульбоподібно здуту основу ніжки, слабке павутинисте кільце, медово-лускату шапку та ріст на деревині листяних дерев.