Як відрізнити рядовку опенькоподібну від павутинника помаранчево-червоного отруйного

Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до конічно-опуклої, з часом стає опуклою до плоскої з низьким горбочком. Колір помаранчево-червоний, жовтогарячий, рудувато-помаранчевий, у центрі темніший, край світліший. Поверхня бархатисто-сухувата, мікроскопічно лускувата, не слизька. Край шапки тонкий, у молодого з тонкими радіальними волокнами.

Шапка 6-15 см у діаметрі, у молодого опукла з підвернутим краєм, з віком стає плоско-розпростертою. Шкірочка матова, із тонкою радіальною волокнистістю. Колір помаранчево-каштановий, охряно-помаранчевий, у центрі — насиченіший, до краю — світліший, у старих плодових тіл — буро-охряна з рудими плямами. Край рівний, у молодого з залишком плівки-кільця.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, рідкі, широкі. У молодого — рудувато-помаранчеві, з часом темніють до іржаво-бурих через дозрілий споровий порошок. Споровий порошок іржаво-бурий — діагностична риса роду Cortinarius. У молодого пластинки прикриті павутинистим частковим покривалом (кортиною).

Пластинчастий гіменофор — пластинки виємчасто приросли до ніжки, часті, м'ясисті. У молодого — білуваті, з віком стають кремовими з рудими плямами на краях. Споровий порошок білий — діагностичний (відрізняє від павутинників з іржаво-рудим спор-порошком).

Ніжка 4-9 см заввишки, 0,7-1,5 см у товщину, циліндрична, довга, відносно тонка, часто з потовщенням донизу. Колір жовто-помаранчевий до жовтого, у нижній частині світліший. Поверхня з тонкими повздовжніми волокнами. На ніжці залишок павутинистої кортини у вигляді тонкого пояска з іржаво-бурими спорами, що осіли на залишку покривала.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, щільна, м'ясиста, з виразним кільцем-плівкою у верхній третині — головна особливість для роду Tricholoma. Колір білий вище кільця, нижче — помаранчево-охряний, відповідно до кольору шапки. Поверхня волокниста, нижче кільця — лускато-волокниста.

М'якуш щільний, помаранчево-жовтий до бурувато-жовтого. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий, нейтральний, у частини популяцій — з ноткою редьки. Смак мʼякий, не виражений (НЕ дегустувати — навіть мала кількість токсинів небезпечна).

М'якуш щільний, м'ясистий, білуватий, у місцях зрізу не змінюється. Запах виразно борошнистий, смак спочатку м'який, потім гіркувато-борошнистий, який зникає після відварювання.

Слабкий нейтральний, без характерних ноток. Запах НЕ є застережним сигналом — гриб пахне нейтрально, що і робить його ще підступнішим.

Виразний борошнистий запах — діагностична риса роду, особливо чіткий при розрізі і у молодих.