Підберезник твердуватий чи Підосиновик дубовий

Шапка підберезника твердуватого сягає від 5 до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня гладенька, суха або в дощ ледь слизька, матова, нерідко дрібно-зморшкувата у молодих грибів. Забарвлення сіро-буре, глинисто-коричневе чи буро-сіре, інколи з рожевуватим відтінком. Шкірка трохи звисає за край шапки.

Капелюшок 5–15 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір цегляно-червоний, кров'яно-цеглинний, з віком темнішає до буро-червоного. Поверхня матова, оксамитова, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається, виступає за край капелюшка тонкою «бахромою».

Гіменофор трубчастий. Трубочки довгі, з дрібними округлими порами, у молодих грибів брудно-білі чи сіруваті, з віком набувають сіро-бурого відтінку. При натисканні пори можуть повільно темніти. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки, що типово для болетових. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий, вільний, з виїмкою біля ніжки. Молодий — білий, потім сірувато-кремовий, у дозрілих сірувато-коричневий. Пори дрібні, округлі. При натисканні швидко темніють.

Ніжка висока, щільна й тверда, заввишки від 6 до 15 сантиметрів, білувата чи сірувато-біла, по всій довжині вкрита характерними темними — сіро-бурими до чорних — лусочками, що утворюють зернисто-сітчастий візерунок. Біля основи м'якоть ніжки на зрізі нерідко набуває синювато-зеленкуватого відтінку. Вольви та кільця немає. Тверда щільна ніжка вирізняє цей вид з-поміж м'якших підберезників.

Ніжка 10–18 см заввишки, 2–4 см завтовшки, циліндрична, у основі трохи бульбоподібна. Колір білуватий, покритий характерними щільними коричневими волокнистими лусочками — особливо насиченими у нижній частині. У основі може бути блакитно-зеленуватий або червонувато-коричневий відтінок.

М'якоть біла, щільна й тверда, особливо у молодих грибів, на що й вказує назва. На зрізі вона характерно змінює колір: спершу рожевіє чи буріє, а згодом сіріє й чорніє; в основі ніжки може зеленіти. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Завдяки твердій консистенції гриб добре тримає форму при готуванні.

М'якуш білий, дуже щільний. На розрізі швидко (за 30–60 секунд) синіє, потім чорніє. У ніжці може злегка фіолетіти. Текстура м'ясиста, як у класичного підосиновика. Червиніє менш активно, ніж класичний.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на буру шапку, тверду лускату ніжку, зміну кольору м'якоті на зрізі та зв'язок із тополею чи осикою.

Запах насичено-грибний, приємний. Смак м'який, ніжний, з ноткою лісної підстилки.