Дощовик їстівний чи Дощовик луговий

Плодове тіло обернено-грушоподібне або булавоподібне, 2-6 см заввишки, 1,5-4 см шириною у верхній частині. Верхня (фертильна) частина — округла голівка; нижня (стерильна) — звужене «стебло» 1-3 см. Колір: молоді — білий або кремовий; з віком — жовтувато-сірий до бурого. характерна ознака — поверхня вкрита грубими бородавками-шипиками (1-2 мм), які з часом обсипаються, лишаючи сітчастий слід.

Справжньої шапки немає. Плодове тіло приплюснуто-кулясте чи у вигляді перевернутої грушки, заввишки й завширшки від 2 до 4 сантиметрів, з помітно звуженою несправжньою ніжкою-основою. Поверхня біла чи кремова, вкрита дрібними борошнистими лусочками й шипиками, що з віком стираються, лишаючи гладшу буру оболонку. У зрілості на верхівці утворюється отвір, крізь який висипаються спори.

Гіменофор внутрішній (gleba). Молода глеба біла, щільна, однорідна. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у темно-оливково-сіру порошкоподібну спорову масу. У верхній частині зрілого плодового тіла відкривається отвір, через який спори видуваються вітром при ударі краплі дощу (звідси й назва — дощовик). Споровий порошок темно-оливково-коричневий.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла (глеби). У молодих грибів внутрішня маса чисто-біла й щільна, з дозріванням вона жовтіє, буріє й перетворюється на порохнисту оливково-буру спорову масу. Усередині є тонка перетинка, що відділяє спорову частину від стерильної основи. Споровий порошок оливково-бурий.

Окремої ніжки нема — плодове тіло цільне. Нижня стерильна частина — «стебло-підставка», 1-3 см заввишки, дещо вужче за верхню, біле, з лусочками, переходить у білуваті ризоморфи (тяжі міцелію) у ґрунті.

Справжньої ніжки немає; нижня частина плодового тіла звужена в коротку стерильну несправжню ніжку-основу, що лишається й після висипання спор. Вона губчаста, білувата, з віком буріє. Через цю звужену основу гриб і нагадує дзиґу чи грушку, перевернуту вузьким кінцем донизу.

м'якуш у молодих чисто білий, однорідний, щільний, з тонким приємним смаком. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у спорову масу. Перевірка — розріз: однорідний білий = годиться; будь-який інший колір = викинути.

М'якоть (глеба) у молодих грибів чисто-біла, однорідна, пружна, мов щільний сир, без жодних зачатків пластинок. Саме в такому стані гриб їстівний. На зрізі вона повинна бути рівномірно-білою; найменше пожовтіння чи побуріння свідчить, що гриб дозрів і вже неїстівний. Смак молодої м'якоті м'який, приємний.

Слабкий приємний грибний запах, без різких відтінків. Смак м'який, нейтральний — приймає смак приготування.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за білим грушоподібним плодовим тілом із дрібними шипиками, ростом на луках та однорідно-білою м'якоттю всередині замолоду.