Глива королівська чи Гливи звичайні

Шапка глеви королівської сягає від 4 до 12, у культивованих екземплярів до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає плоскою чи лійкоподібно-вгнутою. Поверхня гладенька, суха чи ледь оксамитова, матова. Забарвлення сіро-буре, світло-коричневе чи бежеве, у центрі темніше, нерідко з тоншими радіальними волокнами. У дикорослих грибів шапка зазвичай менша й темніша, ніж у тепличних.

Шапка 5–25 см у діаметрі, у молодих грибів округла або вушкоподібна, потім вєерна або устрицеподібна (звідси англійська назва oyster mushroom). Поверхня гладка, волога, від темно-сірої або сіро-блакитної у молодих до блідо-сірої або майже білої у зрілих. Край хвилястий, тонкий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи кремові, доволі часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні), нерідко аж до її основи. Споровий порошок білуватий чи блідо-рожевий. Низхідні білі пластинки у поєднанні з товстою центральною ніжкою вирізняють королівську гливу з-поміж бічноногих деревних гльов.

Пластинки часті, білуваті або кремові, від шапки спускаються по ніжці. У молодих грибів пластинки тісно зімкнуті, у старих розходяться. Спорів відбиток білий або блідо-бузковий.

Ніжка — найприкметніша риса виду: товста, щільна, біла, центральна або трохи ексцентрична, заввишки від 3 до 10 сантиметрів і завтовшки 1–3 сантиметри, нерідко булавоподібно потовщена. Саме вона дає основну масу їстівної м'якоті. На відміну від інших гльов із короткою бічною ніжкою, тут ніжка добре розвинена й м'ясиста. Кільця та вольви немає.

Ніжка 1–5 см заввишки (або майже відсутня у бічних грибів), 1–2,5 см завтовшки, щільна, ексцентрична або бічна, біла або злегка сіра. Кільця і вольви немає.

М'якоть біла, щільна, пружна, майже хрящувата, на зрізі кольору не змінює. Смак приємний, горіхово-грибний, із насиченою умамі-ноткою, що повноцінно розкривається лише під час готування. Завдяки щільній текстурі м'якоть майже не уварюється й не розкисає, добре тримає форму, за що гриб і цінують у кухні.

М'якоть біла, щільна у молодих грибів, у зрілих більш волокниста і тверда — особливо у ніжці. Смак м'який, злегка анісовий. Добре поглинає аромати при приготуванні.

Запах слабкий, приємний, грибний, у свіжому грибі дещо невиразний, а під час готування стає насиченим. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за товстою білою ніжкою, низхідними пластинками та ростом на ґрунті серед степових зонтичних.

Запах приємний, анісово-грибний, тонкий. Свіжі гливи пахнуть м'яко і ненав'язливо. При обсмажуванні аромат стає більш вираженим і схожим на класичний грибний запах.